Православному християнину, який бажає приступити до святого Таїнства Причастя належить пам’ятати, що для того, щоб причастя не було прийняте «на суд і осудження» християнину необхідно виконати ряд суттєвих і дисциплінарних умов. Дисциплінарні умови не являються строго обов’язковими, і в особливих випадках (наприклад, хвороба, небезпечна або важка життєва ситуація і т.д.) коректуються або навіть зовсім не виконуються. Однак православним християнам належить пам’ятати, що для вироблення цих дисциплінарних умов послужив великий досвід життя Церкви, і, тому, за звичайних обставин ця зовнішня підготовка (сповідь, участь у богослужіннях, піст, виконання молитовного правила і т. д.) все ж являється обов’язковою.
Усвідомлення сенсу. Людина повинна цілком усвідомлювати, куди і навіщо вона прийшла. Вона прийшла, щоб вступити у Богоспілкування, стати причасником Божества, з’єднатися з Христом, прийняти вечерю Господню для свого освячення і очищення від гріхів, а не виконати релігійний обряд.
Щире бажання. Людина повинна мати абсолютно щире бажання з’єднатися з Христом. Це бажання мусить бути з’єднане зі Страхом Божим (благоговінням до святині) і чужим до всякого лицемірства: «Початок премудрості – страх Господній» (Притч. 9, 10). Людина зобов’язана пам’ятати, що той «хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крові Господньої» (1Кор. 11, 27).
Душевний мир. Людина, яка підходить до Святої Чаші, повинна мати душевний мир, тобто стан, який є протилежним злобі, ворожості і ненависті до будь-кого. В такому стані для віруючої людини підійти до Таїнства неможливо. Господь наш Ісус Христос сказав: «Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій» (Мф. 5, 23-24).
Церковність. Людина не повинна порушувати церковні канони, які відлучають її від Причастя і Церкви, тобто знаходитися в допустимих Церквою рамках віри і морального життя, так як «благодать дарується тим, які не порушують меж віри і не порушують передань отців». А у випадку відступлення від віри і вчинення смертних гріхів, з’єднатися з Церквою в Таїнстві Покаяння.
Напружене духовне життя. І, на кінець, остання, і дуже важливо суттєва умова. Християнське життя, до якого покликаний кожен віруючий, неможливе без постійної внутрішньої боротьби християнина між старою людиною, яка живе в ньому з пошкодженою гріхом природою і новою людиною, народженою у Христі в Таїнстві Хрещення, яка отримала зерно вічного життя, яке вона покликана виростити. Напружене духовне життя включає в себе постійне самовипробування і боротьбу з гріхом, утвердження себе у виконанні заповідей Христових і вчинення добрих справ. Із цієї суттєвої умови беруть свій початок наступні дисциплінарні умови, які пропонуються Церквою для того щоб вести правильне духовне життя.
Літургічний піст. Перед причастям за древньою традицією Церкви необхідний так званий літургічний піст, або піст перед причастям, який полягає в тому, що з опівночі напередодні перед причастям нічого не їдять і не п’ють, через те що, прийнято приступати до Святої Чаші натщесерце.
Сповідь. Традиція Православної Церкви вимагає обов’язкової сповіді перед причастям: «Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про тіло Господнє. Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає» (1Кор. 11,29-30). Сповідь перед причастям може відбуватися напередодні вечором, або зранку, перед або під час літургії. Підходити до причастя без сповіді суворо забороняється.
Тілесний піст. Той хто бажає причаститися зобов’язаний достойно приготуватися до цього Святого Таїнства. В дні підготовки, якщо дозволяють обставини, належить відвідувати богослужіння в храмі і намагатися більш старанно виконувати домашнє молитовне правило. Засобом до такого більш сконцентрованого духовного життя являється піст (в церковній практиці він носить назву говіння): тілу призначається утримання і обмеження в їжі (м’ясній і молочній). Тілесний піст перед причастям продовжується, зазвичай, декілька днів і загальне правило тут таке: чим рідше людина причащається, тим строгішим і довшим повинен бути тілесний піст, і навпаки. Він складає сім днів, а з вагомих причин – три або, в крайніх випадках – один день. Міра тілесного посту також обумовлюється сімейними і соціальними обставинами (життя в нецерковній сім’ї, важка тілесна і інтелектуальна праця), і в таких умовах звичайно знижується. Слід відмітити, що для християн, які дотримуються однодневних і багатодневних постів, під час Світлої пасхальної седмиці тілесний піст перед причастям, як правило, повністю відміняється.
Участь у богослужінні і домашня молитва. Так як храмове богослужіння дозволяє краще підготуватися до літургії, здоровій людині напередодні причастя потрібно постаратися прийти до храму і помолитися разом з усіма на вечірньому богослужінні. Домашня молитва включає в себе крім звичайних ранкових та вечірніх молитов, читання послідування до Святого Причастя – канон звечора, а наступне послідування слідом за ранковими молитвами зранку. Церковна традиція передбачає також читання трьох канонів: покаянного до Господа, молебного до Пресвятої Богородиці, і канону ангелу-охоронителю (обов’язковим являється їх прочитання у випадку відсутності на вечірньому богослужінні). Бажаючі, можуть прочитувати також і інші молитви, наприклад, акафіст Ісусу Найсолодшому, або Божій Матері.
Тілесна чистота. Існують певні вимоги до тілесної чистоти чоловіків та жінок: їм належить напередодні причастя відмовитися від тілесних шлюбних відносин. Древня аскетична традиція також вимагає без гострої необхідності утримуватися від причастя жінкам – під час жіночих днів і сорокаденного післяродового періоду.
!!! Бажаючим прийняти Святі Таїнства Сповіді і Причастя необхідно без запізнення прийти на ранкове богослужіння: часи і літургію.
!!! Після Причастя забороняється залишати храм до закінчення богослужіння.
|