(УПЦ КП) храм Преображення Господнього м.Бердичів

Середа, 20.09.2017, 15:55

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS | Головна | | Мій профіль | Вихід

Головна » 2014 » Травень » 21 » Повість про преславні чудеса Святої Великомучениці Варвари
00:32
Повість про преславні чудеса Святої Великомучениці Варвари

Повість про преславні чудеса Святої Великомучениці Варвари

Тієї приповідки і я убоявся, оскільки мені Господь мій і Бог за ігуменством монастиря Михайлівського Золотоверхого довірив багатоцінні... премудрої діви, великомучениці святої Варвари мощі до охорони, що в церкві святого Михаїла тут лежать, від яких багато діється чудес і подається зцілень, як найдорожче багатство. Для того і я, мовчанкою приховуючи багатства чудес і зцілень того довіреного мені таланту святої Варвари мощей, щоби не був відісланий у небуття вічної темряви, позбавивши того багатства і покупців таланту, боголюбивих і мучениколюбивих душ, — чудес, які діялися й діються у дні мого ігуменства, умислив, щоби слухачі набували ревності до святої Варвари і від неї допомогу, приходячи, приймали. А я яко торговець довіреним мені талантом, за добрих п'ять талантів одержав би оплату. Кожен хай має віру, що неправди не пишу й не проповідую, бо знаю, що Господь погубить усіх, хто казатиме лжу, але правду мовлю, мені і тобі, читачу, на користь. А оскільки неможливо всі чудеса святої Варвари полічити, про деякі більші оповідати починаю, а найперше:

 

ПРО МОЩІ СВЯТОЇ ВАРВАРИ

 

Мощі святої великомучениці Варвари коли і яким чином до Києва, до церкви святого архистратига Михайла потрапили, в літописах не написано. Проте якщо й були які-небудь згадки, то Київ довго стояв спустошений, зі спорожнілими монастирями, тоді письмена й загинули. Однак від старих людей маємо оповідь про те, як великому князеві Михайлові Святополковичу, правнуку святого Володимира, який Києвом володів, від грецького царя у дар було надіслано оці святі мощі святої великомучениці Варвари; а він, змурувавши церкву святого Михайла на честь свого імені року 1108 від Різдва Христового поклав у цій церкві на освяту мощі святої великомучениці Варвари, які й донині нетлінні лежать. А що вони є правдивими мощами святої Варвари мучениці, з самих преславних чудес дізнаємось і ревної віри.

 

До того маємо свідчення від канцлера королівства Польського Оссолінського, який, бувши в Києві за отця митрополита Петра Могили, розповідав, що коли був у Римі, розпитував усюди на Заході, чи там немає мощей святої Варвари або чи не чути про них на Сході; бо, казав, має велику-велику віру до святої Варвари, знаючи напевно з прикладів: коли хто візьме у поручниці святу Варвару, то без сповіді і без причастя не помре. Але мовив, казали йому напевне, що мощей святої Варвари немає; і ті, які на Сході бувають, нічого не могли сказати, хіба те, що у вашій стороні вони мають бути. І я, говорив Оссолінський, вірю, що власне в Києві є мощі святої Варвари. Просив частку собі від мощей святої Варвари, і для віри його було дано частинку пальця руки святої Варвари.

 

Із шаною прийми, читачу, друге свідчення святого Макарія, патріарха антіохійського, який за мого ігуменства був у Києві і, приїхавши до монастиря нашого Михайлівського, кланявся з вірою до мощей святої Варвари і зі слізьми мовив нам, що місто Єліополь, де було замучено святу Варвару, знаходиться в його єпархії, неподалік Антіохії, і коли він питався про мощі святої Варвари, то ніде на Сході про них не чули; казали лише, що мають бути... Говорив, що про нашу землю там, у них, не забувають і він вірить, що то є справжні мощі святої Варвари, і так треба вірити. І просив у нас сильно патріарх, щоби ми частку від мощей  святої Варвари йому дали. І за благословенням тодішнього отця митрополита Сильвестра Косова дали ми часточку від мощей святої Варвари святому патріархові, яку той з великою радістю і вдячністю прийняв, за найбільший скарб уважаючи.

 

Не тільки з тої стародавньої повісті тих свідчень вірує кожен, що у Михайлівському монастирі Золотоверхому є правдиві мощі святої великомучениці Варвари, і з вірою до них приходить, і поміч на всяку свою потребу приймає, але також з чудес великих від мощей тих святої великомучениці Варвари, що постають через ревну віру.

ЧУДО 1

 

Я, ієромонах Феодосій Софонович, року 1655 ігуменство монастиря Михайлівського Золотоверхого прийняв, подане мені від блаженної пам'яті преосвященного отця Сильвестра Косова, митрополита Київського. Того року прийшов один знатний міщанин з Луцька, приніс зроблену зі срібла руку й дав повісити її над мощами святої Варвари. На наше запитання: на знак чого приніс ту руку до святої, відповів щиросерде, що коли заболіла в нього рука і скорчилася так, що не міг він її розігнути, терплячи невгамовний біль, згадав святу Варвару і те, що біля її мощей дається зцілення. Молився він тоді до святої про зцілення руки, прохаючи її і складаючи обітницю прийти до її мощей, коли вилікує його. І так, казав, молитвами її було зцілено мою скорчену руку; а я, свою обітницю виконуючи, прийшов з подякою до її мощей поклонитися й руку срібну на знак руки моєї, зціленої завдяки святій Варварі, до її мощей приніс.

 

ЧУДО 2

 

Іоан Софонович, міщанин і радник київський, одного разу сильно захворів на тяжку недугу. Довго хворіючи, пригадав собі святу Варвару, яка від мощей подає зцілення. Не маючи змоги через хворобу люту піти сам, послав до монастиря Михайлівського до мощей святої Варвари по воду з руки її святої, віруючи, що то будуть ліки від його недуги. У той час спалювала його сильна гарячка, аж язик всихав. Радили йому свої, аби він чого-небудь випив од гарячки; але він відповідав: хоч був би вмирав, нічого пити не буду, доки води з руки святої Варвари не принесуть. Таку мав віру у святу мученицю. Потім, коли принесли воду від святих мощей, зараз же випив її з вірою і молитвою, наче після якого смачного міцного трунку глибоко заснув, а перед тим і спати не міг. З'явилася до нього уві сні свята Варвара і, взявши його за руку, мовила: «Чоловіче, знай, що я свята мучениця Варвара. Багато хто не вірить, що мощі мої у Михайлівському є справжніми. Знай, що тії мої мощі правдиві й усім скажи, щоб у те вірили; на знак того ти вже є здоровий». Так мовивши, зникла, а Іоан, прокинувшись, був такий здоровий, мовби нітрохи не хворів; і дякуючи святій Варварі, не лише мені про те чудесне своє зцілення від святої Варвари та про мощі її з вірою розповідав, але й усім до цього часу переповідає.

 

ЧУДО З

 

Коли князь Радзивілл узяв був місто цеє Київ року 1651, на його прохання мусили дати йому частку від ребра святої Варвари чималу, яку він надіслав у дар єпископу віленському, що про те писав до князя. Ту частинку мощей святої Варвари чесно зберігав у своїх палацах у шкатулці чорного дерева. А коли одного разу єпископські покої загорілися й не могли їх загасити, то все, що не було винесене з покоїв, згоріло, і покої до останку згоріли. А коли після пожежі розгрібали попіл, — о чудо! — мощі святої Варвари у шкатулці знайшли цілими й неушкодженими вогнем, і всі з подивуванням хвалили Бога і чудотворну великомученицю Варвару. Про це чудо мені розповідав чоловік знатний, високої гідності, котрий очевидцем був тих чудесних мощей року 1657.

 

ЧУДО 4

 

Давнім великим чудесам подібне й це преславне чудо, яке сталося року 1666. Двоє служилих людей у піст перед Різдвом Христовим, коли відзначається свято святої Варвари, змовилися і прийшли були красти з церкви золото, срібло і все оздоблення, яке було при мощах святої Варвари, звали їх Андрій і Федір. Й однієї ночі без ніякого приладдя, як диявол їм показав, відімкнули вони в церковних дверях, тих, що праворуч, замок і пішли просто до мощей святої Варвари. На образах намісних срібла, ланцюгів та всього іншого не чіпали; а коли наблизилися до дверей святої Варвари, грім на них страшний вдарив, іскри вогняні їх опалили й від того грому попадали вони на землю. Від усього того один з них оглух, а на другого злая недуга напала, і з розуму він зійшов. Згодом, оговтавшись, той, який приглух, бачачи на собі Божу і святої Варвари чудесну кару, вивів безумного свого товариша з церкви, і, знову церкву замкнувши, нічого з неї не беручи, побігли разом додому. Про це чудо сам той, який був оглух, привівши свого товариша, розповів тиждень по тому на сповіді перед отцем своїм духовним у церкві, перед ієромонахом Симеоном, а ієромонах Симеон мені згодом сумлінно переповів перед вівтарем, ідучи службу Божу правити.

 

ЧУДО 5

 

Преосвященний архиєпископ чернігівський отець Лазар Баранович і до цього дня визнає чудо святої Варвари, яке вона над ним показала, коли, тяжко захворівши, він звернувся до святої Варвари. На хворих місцях від мощей святої Варвари швидко одержав він зцілення й відтоді найбільшу до святої Варвари віру став мати. Вже здоровий, виголошуючи проповідь на свято святої Варвари при мощах її, розповідав і про своє від святої чудесне зцілення.

 

ЧУДО 6

 

Благородний боярин і воєвода київський Петро Васильович Шереметєв сам мені розповів про чудесне одужання жони своєї Анни Федорівни. Коли приїхав він з жоною до Києва на воєводство року 1666 місяця грудня 28 дня, від того часу жона його, перейнявшись великою вірою до святої Варвари, вирішила таке святе діло зробити: винайняти крилошан монастиря нашого Михайлівського, аби щонеділі при мощах святої Варвари службу Божу у приділі відправляли за них, і сама завжди ходила до тієї служби Божої і слухала. Того ж року місяця липня сильно занедужала, будучи вагітною, і 8 липня така тяжка хвороба найшла на бояриню Анну, що й говорити не могла, всі вже не сподівалися, що вона виживе. Тоді боярин, у великій скорботі, інших ліків не маючи, віру своєї боярині до святої Варвари за певну надію до одужання взявши і свою додавши, пізно послав свого вірного слугу до Лизецького з грошима для монастиря, щоби за бояриню було відправлено молебень при мощах святої Варвари, і негайно священики почали молебень відправляти. А коли відспівали молебень, і слуга, прийшовши, сказав бояринові, що вже відспівано у святої Варвари молебень, одразу ж після цих слів промовила бояриня, що легше їй стало, і народила сина, котрого назвали Володимиром. На подяку святій Варварі за те чудесне одужання дали вони обітницю щонеділ сина свого Володимира до служби Божої приносити і причащати на службі Божій, яка ними була закуплена на честь святої Варвари, що і роблять весь час вже два роки по тому.

 

ЧУДО 7

 

Знову той самий боярин Петро Васильович Шереметєв вірив, що і син його Василь молитвами до святої Варвари чудесне зцілення одержав. Занедужав, казав, наш син Василь і хворів дуже тяжко, так що близький вже до смерті був, і ліки йому не помагали. Однієї ночі ми, злякавшись за його життя, запалили свічку й ладаном накадили, а тоді, каже, жона моя, бояриня Анна, стоячи перед образами, де горіла свічка, почала плакати: «Свята великомучениця Варвара, помолися Спасителю і Пресвятій Богородиці, аби моєму вмираючому синові дарували життя і здоров'я. А я твоя оброчниця буду вірная». Коли так помолилася бояриня до святої Варвари, одразу ж полегшала хвороба її сина Василя, який невдовзі одужав; а бояриня, обітницю свою виконуючи, до святої Варвари велику віру має й чудесне одужання славить.

 

ЧУДО 8

 

Року 1659 місяця травня на святого Феодосія прийшов я до Печерського монастиря й побачив під час служби Божої нездужого ієродиякона Афонасія і спитав, що то за недуга в нього. У відповідь мовив, що коли почав правити службу Божу, напала на нього така сильна трясця, що ледь дослужив; сказав, що вже понад тиждень що третього дня трясця на нього находить і сильно мучить. Я відповів: «Такі недуги зцілює свята Варвара, прийди до її мощей у вівторок і відправ службу Божу у приділі святої Варвари, і одужаєш». Послухався мене ієродиякон Афонасій, прийшов у понеділок ввечері до нашого монастиря, відвечеряв і другого дня, у вівторок, коли мала напасти на нього хвороба, відправив службу Божу, цілував мощі святої Варвари; одразу ж відійшла від нього недуга і здоровий від того часу став, і дякував своїй цілительці святій Варварі чудотворній...

 

ЧУДО 9

 

Ієромонах Іосиф також на тяжку недугу хворів, не міг знайти ліків од неї, але удався з вірою до мощей святої Варвари і, коли з її руки напився води, всю отруту своєї недуги виблював, і відтоді зовсім здоровим став, складаючи подяку святій Варварі.

 

ЧУДО  10

 

Монах Гавриїл тяжку трясовичну і вогневичну хворобу терпів, а оскільки не могли її вилікувати, радила йому братія, аби з вірою напився води з руки святої Варвари й напевне міг би так одужати; але він, маловірний, не слухав доброї ради й не хотів без віри отак лікуватися. Але так сильно його тая хвороба скрутила, що аж я про те довідався, занепокоївся і сказав, аби віру він мав до святої Варвари безумовну, а потім, смирившись молитвою за маловір'я, напився замість певних ліків води з руки святої Варвари. І коли він, мене послухавши, з вірою напився з руки святої Варвари, одразу ж одужав і дякував мені та святій Варварі.

 

ЧУДО 11

 

Один хлопець років вісімнадцяти або більше, захворів на новомісячну недугу, й кілька місяців молодик втрачав розум, і говорив і чинив не знати що; ім'я його Євстафій. Пан його, жаліючи, дуже непокоївся і, не знаючи, яким способом ту його хворобу новомісячну вилікувати, звернувся до святої Варвари, що її за заступницю свою здавна мав; склав обітницю до святої Варвари і поручив свого слугу Євстафія її помочі святій, молячи, аби зцілила того, й обіцяв прислати Євстафія до її святих мощей. І за тою молитовною обітницею до святої Варвари одразу ж відступила від Євстафія, слуги його, тая новомісячна тяжка недуга, здоровим від того часу став. Про те чудесне зцілення, сам пан того Євстафія, пречесний отець ігумен кирилівський, мені розповів і приводив його до мощей святої з подякою за зцілення.

 

ЧУДО 12

 

За немале чудо й свої видіння почитаю я. Звичай є давній у монастирі нашому Михайлівському у приділі біля мощей святої Варвари правити щовівторка службу Божу і молебень до святої Варвари. Одного разу року 1660 під час посту великого, коли набоженство буває дуже тривалим, аби братії не такими тяжкими були довгі співи й читання, наказав відкласти, на час великого посту лише, по вівторках молебні біля святої Варвари. І коли так учинив, щойно я заснув, видалося мені, ніби то я в церкву прийшов до мощей святої Варвари й бачу, що вона не зовсім рівно сидить у труні; з великим острахом, уклінно, кажу: «Лягай, свята Варваро, не гаразд так сидіти». Свята одразу ж лягла, але криво, з труни ногу і руку звісивши. Зі страхом прошу, аби лягла рівно, а свята мені мовить: «Не ляжу рівно, хіба ти поправиш». Я боязко кажу: «Не смію до тебе дотикатися». Знову мені свята мовить: «Конечне направ те, що криво». А коли я ледь доторкнувся до мощей, одразу ж самі вони рівно лягли. Із жалем ще під час видіння казав я собі, що хибно вчинив, коли молебень до святої у вівторок відмінив; і, прокинувшись, розповів братії про видіння і сказав, аби у великій піст по вівторках були біля святої Варвари молебні, оскільки сама не любить і за неправильне вважає те, що перестали правити молебень. І так братія охоче почала молебень співати.

 

ЧУДО  13

 

Знову того ж року дуже непокоївся я під час міжусобної брані, що збідніє монастир та й із-за небезпек для здоров'я; уві сні привиділося мені, що знаходжусь біля мощей святої Варвари й бачу святу, яка лежить уся в оливі, яка заповнила труну. І каже мені свята, взявши мене за руку: «Не бійся, я з вами». А я собі міркую, що олива у Святому письмі означає милосердя; та наповненість оливою, що в ній бачив лежачу святу Варвару, є вияв милості святої до нас; що багато всього її молитвами прибуде, і не збідніє вкінець свята обитель, і не буде смутку, так само як і до цього часу молитвами святого Михаїла і святої Варвари цілою і нескудною була свята наша обитель, за що подяку складаємо святій.

 

ЧУДО  14

 

Року 1668 серпня 28 дня Григорій слюсар робив роботу одному служилому, а той, не сповна розуму бувши, прийшов до Григорія й хотів без оплати свою роботу забрати і, добувши шаблю, мало Григорія не заколов. На Григорія з того переляку напала тяжка недуга, так що не міг прийти до тями, аж доки за кілька днів не склав обітницю святій Варварі, з чиєї руки скоро з вірою напився води; одразу одужав, і сам мені про своє чудесне зцілення від святої Варвари розповів, складаючи подяку святій великомучениці.

 

ЧУДО 15

 

Іоан Колцедан того ж часу сильно хворів і за порадою тих, хто знав про чудесні від святої Варвари зцілення, скоро з руки святої напився, одразу одужав і мені про те розповів.

 

ЧУДО 16

 

Іван Олексійович Мещеринов, голова Стрілецький, казав мені, що коли тут на нього великий неспокій находить чи виринає якась нагальна потреба,то завжди приходить він до мощей святої Варвари і, пустивши сльозу, молиться до святої мучениці — одразу ж дістає значну її допомогу у своїх потребах; через те, казав, і моїм стрільцям, коли хто занедужає, то до святої Варвари йти наказую по певні ліки, всі інші ліки покинувши; і вони, послухавши мене, скоре зцілення від мощей святої Варвари приймають.

 

ЧУДО 17

 

Афонасій Олексійович Ушаков зі стрільцями їхав водою з Чернігова, а коли під'їжджав до Остра, напали на них вороги, числом більше, ніж їх самих було; і почалася велика стрілянина, і самого Афонасія було сильно поранено. Коли один зі стрільців каже Афонасію: «Давай обіцянки при святому Михаїлі і святій великомучениці Варварі, молися і вціліємо». Афонасій, зачувши таке, з радістю склав обітницю до святої Варвари і, просячи допомоги, почав молитися. Скоро так учинив, одразу з'явилися на березі їхні люди, і вороги відійшли, а сам Афонасій з човна до своїх пересів і цілий зі своїми людьми лишився. І так чудесними молитвами святої Варвари цілий до Києва приїхав; молебень при мощах святої Варвари закупив, складаючи їй подяку, і сам мені про те чудесне заступництво.

Феодосій (Софонович), ігум. 

 

 Людина і світ. - К., 1995. - № 3-4. - С. 44-47.

 

Джерело:http://www.archangel.kiev.ua

Переглядів: 319 | Додав: Damian | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 167
 
Статистика

Календар

«  Травень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031